holicin (holicin) wrote,
holicin
holicin

Київ. Собор Св. Олександра



Собор святого Олександра є найстарішим католицьким храмом Києва. Своїм виникненням він зобов’язаний у великій мірі значному покращенню ставлення влади Російської Імперії до Римо-католицької церкви у період правління Олександра І (1800-1825). Кошти на будівництво собору було зібрано дворянством Київської губернії.
—————
Собор святого Александра является старейшим католическим храмом Киева. Своим возникновением он обязан в большой степени значительному улучшению отношения власти Российской Империи к Римско-католической церкви в период правления Александра I (1800-1825). Средства на строительство собора было собрано дворянством Киевской губернии.









Прохання про надання дозволу на будівництво нового костьолу, подане Олександру І, було задовільнено. 7 липня 1815 р. у своїй штаб-квартирі в Парижі імператор підписав дозвіл на зведення храму. У своєму листі, адресованому дворянству Київської губернії, імператор, зокрема, зазначив:
... бачачи ... свідоцтво старанності і любові до Батьківщини, (коею) ... переповнене було Дворянство ..., я із задоволенням стверджую пожертвуван(я) дворянства на спорудження в Місті Києві церкви (як) жертву що чинить Творцю Всевишньому ...
—————
Прошение о предоставлении разрешения на строительство нового костела, поданное Александру I, было удовлетворено. 7 июля 1815 в своей штаб-квартире в Париже император подписал разрешение на строительство храма. В своем письме, адресованном дворянству Киевской губернии, император, в частности, отметил:
… видя … свидетельство усердия и любви к Отечеству, (коею) … переполнено было Дворянство…, я с удовольствием утверждаю пожертвовани(я) дворянства на сооружение в Городе Киеве церкви (как) жертву учиненную Всевышнему Создателю…











Дуже популярним серед наших сучасників є твердження, буцімто собор Святого Олександра було названо на честь Олександра І. Безумовно, це - груба помилка. Собор Св. Олександра освячено на честь одного зі святих покровителів імператора - Олександра І, папи і мученика. Звісно, такий вибір є ознакою вдячності монарху, що надав дозвіл на будівництво храму, який на 67 років став єдиним центром католицького життя Києва та губернії.
—————
Очень популярным среди наших современников является утверждение, будто собор Святого Александра был назван в честь Александра I. Безусловно, это - грубая ошибка. Собор Св. Александра освящен в честь одного из святых покровителей императора - Александра I, папы и мученика. Конечно, такой выбор является признаком благодарности монарху, предоставившему разрешение на строительство храма, который на 67 лет стал единственным центром католической жизни Киева и губернии.











31 липня 1815 року царем було підписано рескрипт сенатору Болотнікову про визначення місця для побудови храму в Киеве, между старым Киевом, Подолом и Печерском. Місце було внесене до плану міста 19 грудня 1816 р. Воно являло собою ділянку, площа якої складала 3447 квадратних сажен, і після представлення імператору, його було затверджено 28 травня 1817 року під будівництво костьолу. 31 липня того ж року вона була урочисто передана у посідання та опіку отців-домініканців, а 30 серпня наріжний камінь майбутнього храму був освячений архідияконом Йоахимом Грабовським.
—————
31 июля 1815 года царем был подписан рескрипт сенатору Болотникову об определении места для построения храма в Киеве, между старым Киевом, Подолом и Печерском. Место было внесено в план города 19 декабря 1816 года. Оно представляло собой участок, площадь которого составляла 3447 квадратных сажен, и после представления императору, оно было утверждено 28 мая 1817 под строительство костела. 31 июля того же года оно было торжественно передано в занятие и опеку отцов-доминиканцев, а 30 августа краеугольный камень будущего храма был освящен архидьяконом Йоахимом Грабовским.











Розпочате будівництво розтягнулося на довгі роки. Кошти, призначені на нього, витрачалися не лише згідно з безпосередньою метою, але також на підтримку у належному стані ділянки, на якій були розташовані споруди домініканського монастиря (зокрема, будівля, що знаходиться за сучасною адресою Костьольна, 13-а). Про злидні, що їх доводилося терпіти отцям-домініканцям у перші п’ятнадцять років зведення храму, писав 10 травня 1830 р. настоятель монастиря о. Вікентій Головня OP, звертаючись до київського воєнного губернатора з проханням про дозвіл провести ремонтні роботи будівель та монастиря, а також дороги, яка проходила від Хрещатика до Михайлівського Золотоверхого монастиря безпосередньо через територію плебанії:
… а как сыпанной земли многими проездами и водою, всякий год портится земля и дорога, то принуждены мы оную подчинять, не имея на сие никаких доходов - а также всю гору обгородили мы и обсадили деревьями, для поддержания оной горы, и украшения города, но всякий год сия обгорода сама через себя портится, и жителями старокиевскими разграблена бывает…
—————
Начатое строительство растянулось на долгие годы. Средства, предназначенные на него, тратились не только согласно непосредственной целью, но также на поддержку в надлежащем состоянии участка, на котором были расположены сооружения доминиканского монастыря (в частности, здание находится по современному адресу Костельная 13-а). О бедности, которую приходилось терпеть отцам-доминиканцам в первые пятнадцать лет возведения храма, писал 10 мая 1830 настоятель монастыря о. Викентий Головня OP, обращаясь к киевскому военному губернатору с просьбой о разрешении провести ремонтные работы зданий и монастыря, а также дороги, которая проходила от Крещатика до Михайловского Златоверхого монастыря непосредственно через территорию плебании:
… а как сыпанной земли многими проездами и водою, всякий год портится земля и дорога, то принуждены мы оную подчинять, не имея на сие никаких доходов - а также всю гору обгородили мы и обсадили деревьями, для поддержания оной горы, и украшения города, но всякий год сия обгорода сама через себя портится, и жителями старокиевскими разграблена бывает…











Коли після витрати початкової суми, призначеної на спорудження храму, серед дворян Київської губернії почався збір коштів для закінчення будівництва, від участі у цій благородній справі відмовилися найбагатші магнати Київщини. Отже, подальші роботи просувалися дуже повільно, оскільки залежали від посильних пожертв дрібної київської шляхти.
Ситуація погіршилася ще більше, коли після Польського повстання 1830-1831р. більшість представників католицьких орденів змушені були виїхати з Російської Імперії. Таким чином на 1832 рік Київ залишився без домініканців. Того ж року помер перший настоятель храму, о. Вікентій Головня.
—————
Когда после израсходования первоначальной суммы, предназначенной на сооружение храма, среди дворян Киевской губернии начался сбор средств для окончания строительства, от участия в этом благородном деле отказались богатейшие магнаты Киевщины. Итак, дальнейшие работы продвигались очень медленно, поскольку зависели от посильных пожертвований мелкой киевской шляхты.
Ситуация ухудшилась еще больше, когда после Польского восстания 1830-1831 годов большинство представителей католических орденов вынуждены были выехать из Российской Империи. Таким образом на 1832 год Киев остался без доминиканцев. В том же году умер первый настоятель храма о. Викентий Головня.













У 1835 р. доля храму повернулася на краще. Поміщик Київської губернії Антоній Савицький виявив бажання пожертвувати необхідну суму на закінчення будівництва. Будівництво було завершено 1842 року, і 30 серпня того ж року костьол був освячений виконуючим обов’язки архідиякона київського Юстином Стейгвілло, який став першим настоятелем новозбудованого храму.
——————
В 1835 году судьба храма повернулась к лучшему. Помещик Киевской губернии Антоний Савицкий изъявил желание пожертвовать необходимую сумму на завершение строительства. Строительство было завершено в 1842 году, и 30 августа того же года костел был освящен исполняющим обязанности архидиакона киевского Юстином Стейгвилло, который стал первым настоятелем нового храма.











Довгий час вважалося, що автор початкового проекту храму невідомий. Але наприкінці 2000-х років київським дослідникам вдалося підтвердити, що автором першого проекту костьолу є архітектор Л. Піллер. Зберіглася копія креслень, затверджена архітектором Л. Станзані. Саме через затверджувальний підпис його довгий час помилково вважали автором проекту. Також авторство приписували В. Беретті, який, так само, як і Станзані, довгий час здійснював нагляд за проведенням будівельних робіт.
—————
Долгое время считалось, что автор первоначального проекта храма неизвестен. Но в конце 2000-х годов киевским исследователям удалось подтвердить, что автором первого проекта костела является архитектор Л. Пиллер. Сохранилась копия чертежей, утверждена архитектором Л. Станзани. Именно из-за утверждаемой подпись его долгое время ошибочно считали автором проекта. Также авторство приписывали В. Беретти, который, так же, как и Станзани, долгое время осуществлял надзор за проведением строительных работ.











Після надходження грошей А. Савицького, з’ясувалося, що початковий проект не було вчасно узгоджено у належних інстанціях. Перед узгодженням креслення було перероблено та доповнено архітектором Ф. Меховичем. 3 квітня 1836 року креслення Меховича було передано у Петербург. Найімовірніше, що це і був проект, автором якого помилково вважають П. Вісконті. Однак Вісконті лише завізував його, як і декілька інших членів Комісії проектів та кошторисів, яка схвалила проекти фасадів. Проте Головне управління шляхів сполучення та публічних будівель не затвердило проект. У кресленнях Меховича шестиколонний портик було замінено на чотирьохколонний. Скульптури,що були присутні на фасаді згідно до попереднього проекту, було замінено вікнами. Натомість з’вилися дві вежі над головним фасадом, а центральна баня втратила барабан. Дослідник А. Шамраєва вважає, що саме це призвело до того, що проект не було затверджено. Після того, як Мехович переробив креслення, повернувши світловий барабан, але залишивши кутові вежі, і таким чином поєднав два проекти.
—————
После поступления денег А. Савицкого, выяснилось, что первоначальный проект не был вовремя согласован в соответствующих инстанциях. Перед согласованием чертежи было переработано и дополнено архитектором Ф. Мехович. 3 апреля 1836 чертежи Меховича было передано в Петербург. Вероятнее всего, что это и был проект, автором которого ошибочно считают П. Висконти. Однако Висконти только завизировал его, как и несколько других членов Комиссии проектов и смет, которая одобрила проекты фасадов. Однако Главное управление путей сообщения и публичных зданий не утвердило проект. В чертежах Меховича шестиколонный портик был заменен на четырехколонный. Скульптуры, что присутствовали на фасаде согласно предыдущему проекту, было заменено окнами. Зато появилися две башни над главным фасадом, а центральный купол потерял барабан. Исследователь А. Шамраева считает, что именно это привело к тому, что проект не был утвержден. После того, как Мехович переделал чертежи, вернув световой барабан, но оставив угловые башни, и таким образом соединил два проекта.











Таким чином можна достеменно назвати двох авторів проекту будівлі костьолу св. Олександра. Це - архітектори Людвіг Піллер та Франц Мехович.
В одному зі старовинних путівників по Києву можна прочитати таке описання костьолу св. Олександра:
Усередині храм дуже просторий і світлий. Крім головного престолу, во ім'я Св. Олександра, в ньому є ще шість бічних: св. Анни, св. Апостолів Петра і Павла та св. Антонія - з правого боку; св. Анни, Пресвятої Богородиці і св. Іоанна Хрестителя - з лівого боку. Напрестольний образ на головному престолі - Розп'яття, італійського живопису.
—————
Таким образом можно точно назвать двух авторов проекта здания костела св. Александра. Это - архитекторы Людвиг Пиллер и Франц Мехович.
В одном из старинных путеводителей по Киеву можно прочесть следующее описание костела св. Александра:
Внутри храм очень просторен и светел. Кроме главного престола, во имя Св. Александра, в нем есть еще шесть боковых: св. Анны, св. Апостолов Петра и Павла и Св. Антония - с правой стороны; св. Анны, Пресвятой Богородицы и св. Иоанна Крестителя - с левой стороны. Напрестольный образ на главном престоле - Распятие, итальянской живописи.













До 1917 року територія плебанії охоплювала третину вулиці Костьольної і частину вулиці Трьохсвятительської. На 1894 рік кількість парафіян приходу св. Олександра становила на 33771 особу. До спорудження костьолу Святого Миколая, яке було закінчено 1909 році, собор св. Олександра був єдиним великим католицьким храмом Києва, приймав фактично всіх римо-католиків міста.
—————
До 1917 года территория плебании охватывала треть улицы Костельной и часть улицы Трехсвятительской. На 1894 год количество прихожан прихода св. Александра составляла на 33771 человека. К строительству костела Святого Николая, которое было закончено 1909 году, собор св. Александра был единственным крупным католическим храмом Киева, принимал практически всех римо-католиков города.











Після 1917 року земельні володіння костьолу поступово зменшуються, проте прихід продовжував існувати аж до 1937 року. Долі священиків, які служили у храмі у той період, склалися в більшості трагічно. Багато з них були репресовані і загинули у концтаборах. Останній настоятель парафії, отець Сигізмунд Кваснєвський, був заарештований 3 червня 1937 року і 21 вересня того ж року страчений.
—————
После 1917 года земельные владения костела постепенно уменьшаются, однако приход продолжал существовать вплоть до 1937 года. Судьбы священников, которые служили в храме в тот период, сложились в большинстве трагически. Многие из них были репрессированы и погибли в концлагерях. Последний настоятель прихода, отец Сигизмунд Квасьневский, был арестован 3 июня 1937 года и 21 сентября того же года казнен.

піднімемось на дах/поднимемся на крышу








У 1937 році римо-католицький храм Святого Олександра припинили використовувати за призначенням. Будівлю було пристосовано під ряд адміністративних приміщень. Усередині будівлю було розділено на чотири поверхи з кам’яними склепіннями. В різний час у приміщеннях костьолу містилися гуртожитки робітників "Київгазбуду” та "Міськторгвідділу”, сховища Історичної бібліотеки, музей атеїзму. 1952 року будівлю було передано обсерваторії при Київському університеті з метою використання її під планетарій. 1982 року, коли по вул. Червоноармійській (Великій Васильвківській) було закінчено будівництво нового планетарію, установа залишила стіни храму.
—————
В 1937 году римско-католический храм Святого Александра прекратили использовать по назначению. Здание было приспособлено под ряд административных помещений. Внутри здание было разделено на четыре этажа с каменными сводами. В разное время в помещениях костела находились общежития рабочих "Киевгазстрой" и “Горторготдела”, хранилища Исторической библиотеки, музей атеизма. В 1952 году здание было передано обсерватории при Киевском университете с целью использования ее под планетарий. В 1982 году, когда по ул. Красноармейской (Большой Васильвкивський) было закончено строительство нового планетария, учреждение покинуло стены храма.









15 вересня 1990 року відбулася перша за багато років Служба Божа на сходах костьолу. 1991 року будівлю було передано римо-католицькій церкві. Реконструкція храму тривала 4 роки.
7 жовтня 1995 року єпископ-помічник Житомирської дієцезії Станіслав Широкорадюк поновно освятив костьол Св. Олександра, який було відреставровано зусиллями віруючих на чолі з тодішнім настоятелм парафії, отцем Яном Крапаном, і за підтримки католиків України та багатьох країн світу.
25 червня 2001 року у ході візиту в Україну, храм відвідав Блаженний Йоан Павло ІІ.
6 серпня 2011 року у соборі Св. Олексадра відбувся урочистий інгрес владики Петра Мальчука. Вперше в історії собор став катедрою архієпископа.
—————
15 сентября 1990 года состоялась первая за многие годы Служба Божья на лестнице костела. В 1991 году здание было передано римо-католической церкви. Реконструкция храма продолжалась 4 года.
7 октября 1995 года епископ-помощник Житомирской епархии Станислав Широкорадюк снова освятил костел Св. Александра, который был отреставрирован усилиями верующих во главе с тогдашним настоятелем прихода, отцом Яном Крапане, и при поддержке католиков Украины и многих стран мира.
25 июня 2001 года в ходе визита в Украину, храм посетил Блаженный Иоанн Павел II.
6 августа 2011 года в соборе Св. Алексадра состоялся торжественный ингресс владыки Петра Мальчука. Впервые в истории собор стал кафедрой архиепископа.

Первісний проект костьолу. Перша чверть ХІХ ст./Первоначальный проект костела. Первая четверть XIX века.


Т. Г. Шевченко. Олександрівський костьол у Києві. 1846 р. (Національний музей Тараса Шевченка). Ця акварель є першим зображенням храму/
Т. Г. Шевченко. Александровский костел в Киеве. 1846 (Национальный музей Тараса Шевченко). Эта акварель является первым изображением храма.



Інтер'єр костьолу Святого Олександра. 1936 рік/Интерьер костела Святого Александра. 1936 год


Джерело/источник:
st-alexander.kiev.ua
https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/479654.html
Tags: Архитектурное наследие, Католическая церковь, Украина
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments